ПОГЛЯД ПСИХОЛОГА НА ШКІЛЬНУ ДИСЦИПЛІНУ

     Дисципліна в класі— одне з найактуальніших питань для кожного вчителя. Якщо немає дисципліни, втрачається контроль за процесом навчання, і як наслідок, непродуктивно втрачається цінний навчальний час. Внаслідок страждають усі: і учні, й учитель.

     Чому ж так важливо вивчення шкільного матеріалу, навіть незважаючи на високу частку ймовірності , що багато з нього буде забуте.

1.     Мабуть, найважливіша функція школи, крім навчання, полягає в тому, щоб сприяти розвитку самодисципліни й самоконтролю.

2.     У процесі навчання під впливом досліджуваного матеріалу формується особистість людини, навіть тоді, коли самі факти згодом забуваються. Навчання формує систему цінностей, уявлень і взаємин, що згодом не розсіюються, не втрачають свої сили.

3.     Досліджуваний матеріал дуже часто не вдається згадати, однак людина знає, що ті чи інші факти існують, тому може знайти про них інформацію.

4.     Людина не забуває того, що вчить, на всі 100%. Найбільш важливі поняття й факти надовго залишаються в його пам’яті.

5.     Знання, які людина одержує в дитячі і юнацькі роки, допомагають йому легше засвоювати нові відомості впродовж усього життя. Кожна розумова вправа дає додаткові асоціативні ключі, що у майбутньому полегшують проникнення в нові ідеї й поняття.

Сьогодні можна виділити п’ять найбільш типових проблем, пов’язаних з дисципліною:

-         некеровані розмови на уроках;

-         відсутність поважного ставлення до дорослих;

-         нечесність;

-         пасивний опір;

-         зухвала, нахабна, груба поведінка.                                                         

 Учителі виділяють такі головні, на їх, погляд причини, які не дозволяють учителю налагодити дисципліну в класі:

- несумісність вчителя й класу;

- неефективне планування занять вчителем;

- недостатність ( або повна відсутність) поваги до вчителя з боку учнів.

    Російська педагогічна енциклопедія трактує поняття дисципліни наступним чином: дисципліна ( лат.disciplina— навчання, виховання)— якісна характеристика порядку, організаційності  в будь - якій спільності, сфері життєдіяльності людей, яка відображає відповідальність їх поведінки нормам права, моралі, які склалися в суспільстві, або наступним вимогам будь - якої організації.

      Дисципліна є найважливішим компонентом культури людини і характеризує її суспільну поведінку в різноманітних сферах.

      Шкільна дисципліна— це прийнятий порядок життя навчального закладу, дотримання учнями правил взаємодії з учителями й товаришами; поведінка, яка не зачіпає права інших і забезпечує успішне здійснення освітньо - виховних задач.

      Бенджамін Спок писав: „Гарні вчителі чітко розуміють, що кожній дитині необхідно розвити самодисципліну, щоб стати повноцінним членом суспільства. Але вони за досвідом знають, що дисципліну не надягнеш на дитину, як наручники. Дисципліна— це те, що розвивається всередині людини. Перш за все, дитина повинна зрозуміти мету своєї роботи і відчути відповідальність перед іншими за її виконання”.

      Проблема дисципліни повинна вирішуватись на демократичній і гуманістичній основі , припускаючи співробітництво, взаєморозуміння між вихователями і вихованцями, взаємодопомогу старших і молодших учнів, захоплення спільною працею, повагу до прав людини, законодавства і традицій навчального закладу.

    Для багатьох учителів дисципліна позначає не більш, ніж управління поведінкою дитини, або виправлення її манер. Але, щоб стати по- справжньому дисциплінованим, учні, перш за все, повинні мати бажання дарувати радість своїм учителям і робити те, чого від них чекають.

     Більшість учителів, бажаючи встановити належний порядок у класі діє з точки зору авториторизму.

     « Підтримання дисципліни— завдання куди більш трудомістке ніж маніпулювання, декількома елементарними каральними заходами. Мета діяльності  педагога складається в тому, щоб перетворювати принципи  « розумної дисципліни в повсякденну діяльність у класі»,- писав Фриц Редл.

      Безумовно, діти поважають силу та сміливість, але при умові, що ці якості поєднуються з любов’ю.

      Інша частина вчителів вважає, що завоювати повагу можна, якщо подарувати учням усю свою любов. Учні, перш за все, не мають можливості прийняти любов учителя, доки не переконаються в тому, що він заслуговує  на  повагу.

       Повага  та авторитет учителя в класі повинні передувати готовності дітей прийняти прояв його любові. Саме поважне ставлення до батька чи матері служить основою для його стосунків з  іншими. Для того, щоб учень поважав учителя, він повинен, перш за все, поважати своїх батьків, і це закладається у сімейному вихованні. Саме в сім’ї формується більш пізній погляд на авторитет школи, міліції, закону, інших людей, із якими йому доведеться стикатися, спілкуватися та працювати, більш того, погляд на суспільство в цілому.

      Джеймс  Добсон  писав: «… питання ясне: уміння себе вести не передається у спадок; діти вчаться тому, чому їх вчать…».

    В Донецькому НВК №78 було проведено анкетне опитування, метою якого була потреба дослідити вплив рівня дисципліни на уроці  на відношення до улюблених, непріоритетних  предметів, до вимогливих і невимогливих вчителів, суб’єктивний емоційний стан учнів.

   Для проведення дослідження були вибрані полярні класи: з високим і низьким рівнем успішності, із загальною кількістю 124 учні. Основою дослідження були анкети доктора Джеймса Добсона, в ході якого школярам були запропоновані наступні питання:

1.     Чи впливає на ваше відношення до улюблених предметів рівень дисципліни на уроці?

2.     Чи впливає на ваше відношення до непріоритетних  предметів рівень дисципліни на уроці?

3.     Як ви ставитесь до  вимогливих вчителів?

4.     Як ви ставитесь до невимогливих вчителів?

5.     Що ви відчуваєте, якщо під час уроку існує порядок?

6.     Що ви відчуваєте при безладі в класі ?

Аналіз анкетних даних  щодо впливу дисципліни  на формування відношення до навчання, ставлення до вчителя та емоційний стан школяра дає можливість зробити такі висновки:

1.     Дисципліна на уроці в незначній мірі впливає на відношення до улюблених предметів. Зацікавленість предметом сприяє плідній роботі за будь - яких умов. Але при вивчені непріоритетних предметів відсутність дисципліни на уроці робить засвоєння знань не можливим.

2.     Для багатьох учнів розмиті межі «вимогливий -  невимогливий» вчитель. Одні і ті учні однаково добре ставляться як до вимогливих, так і до невимогливих учителів. Це пов’язано з тим, що  в підлітковому віці недостатньо розвинений рівень критичного мислення.

3.     Більша кількість учнів відчувають спокій, радість, впевненість та бажання вчитися за умов організаційного порядку і, навпаки, безладдя в класі під час уроку викликає негативні емоції.  

Рекомендації  вчителю щодо досягнення дисципліни на уроці.

І. Установіть межі дозволеного, еталони поведінки учнів для стандартних ситуацій: як входити в клас, як сидіти, в відповідати на питання, забирати книги, діставати олівці та інше. Зробити це треба перш, ніж ви почнете стежити за дотриманням порядку. Учень повинен знати, у чому полягає прийнята чи неприпустима поведінка, і тільки тоді від нього можна вимагати відповідальності за дотримання конкретних правил. Якщо правила й обмеження не визначені, то  встановити     порядок   у   класі   не  можна!   Виявіть   чітку   послідовність   у  дотриманні встановлених правил і в застосуванні мір покарання.

2. Стежте за своєю мовою, розмовляйте завжди повільно, спокійним голосом. Почуття гніву й збурювання - звичайне явище, але воно піддається контролю і зовсім не означає, що ви не любите дітей.

3. Намагайтеся, по можливості, тримати свої емоції в охолодженому стані, зміцнюючи нерви для того, щоб витримати очікувані ексцеси. Звертайте увагу і реагуйте на будь-які прояви позитивної поведінки дітей, які б незначні вони не були. Хто шукає добре той обов'язково його знаходить.

4. Уникайте безупинного негативного реагування. Намагайтеся рідше говорити «Ні»,«Припини», «Не можна».

5. Відрізняйте форми поведінки, які вам не подобаються, від прояву особистих якостей дітей.

6. Намагайтеся розшифрувати сигнали, що попереджають про можливість вибуху  вповедінці дітей. Спокійно втручайтеся в ситуацію.

7.Відповідайте рішуче і впевнено, коли учні відкрито кидають виклик непокори.

8.Учням потрібен учитель, а не партнер по грі. Будьте завжди дружелюбні, але не забувайте, що фамільярність виховує неповагу. Ви можете цілком успішно взаємодіяти з учнями, не перетворюючись в одного з них.

9.Завжди наполягайте на повазі до дорослого. Учні повинні звертатися до вас чемно.

10.Не йдіть на поступи й компроміси, відступаючи від норм, щоб завоювати  популярність і авторитет.

11.Пам'ятайте, що дитяча безвідповідальність - явище, що не має нічого загального звідвертою непокорою, і тому боротися з нею необхідно спокійними методами.

12.Намагайтеся, щоб у вас був гарний зворотний зв'язок з учнями, так щоб вони могли знати, коли вони відповідають вашим чеканням, а коли ні, поясніть, що ви очікуєте від учнів і наскільки вони вже відповідають цьому. Робіть це, головним чином, тоді, коли все йде добре, оскільки   в   такому   випадку  усе сприймається   саме   собою.   Зворотній   зв'язок   сприяє встановленню гарної поведінки.

13.Не реагуйте на все занадто, щоб незначна подія не перейшла у велике протистояння.Уникайте протистояння на очах в інших учнів. Немає більш неефективного методу впливу на людину, причому в будь-якому віці, ніж гнів і роздратування.

14.Припиняючи чиїсь провини, ніколи не карайте весь клас.  15.Почніть   більш   серйозні   кроки,   якщо   учень   продовжує   погано   поводитися  

і відмовляється визнавати дисципліну. Визначіть можливу причину такої поведінки, емоційні конфлікти, чи недоліки, чи розлад уваги, проблеми в навчанні і т.п.

16.Будьте прикладом самодисципліни. Гарному поводженню учні в більшості випадків не вчаться, а переймають його.

17.Будьте зібрані. Нехай усе має своє місце. Нехай усі матеріали будуть у вас під рукою. Від одного виду діяльності до іншого переходьте поступово. Підтримуйте чистоту і порядок.

18.Готуйтеся до уроку заздалегідь, так, щоб учні були досить завантажені протягом усього часу занять. Нехай у вас завжди будуть альтернативні плани і матеріали. Плануйте вашу роботу і дотримуйтесь розробленого плану. У той же час будьте досить гнучкими, щоб, якщо вам не вдається зробити усе, що ви намітили, ви не відчували почуття пригніченості.

19.Поводьтеся так, щоб було видно, що ви керівник. Виявляйте рішучість. Будьтегосподарем становища. Умійте направляти. Ви є вчитель, і учні очікують, щоб ви керували ними. Вони швидко розпізнають нерішучість, дезорганізаційність і т.п.  Відсутність ґрунтовної підготовки і чітких розпоряджень є стимулом до поганої поведінки.

20.Створюйте умови, щоб навіть найбільш «важкі» учні отримали можливість відчути себе лідерами. Це позитивним образом впливає на позицію учнів і на їхню поведінку.

21.Моделюйте з учнями, як переборювати кризові ситуації, розчарування, досаду й гнів. Завжди будьте добрим прикладом як у слові, так і  в справі, особливо коли не все добре виходить.

22.До  учнів  завжди   виявляйте  ввічливість,   повагу,  зберігаючи   приємний   голос,використовуючи ввічливі слова і розташовуйте до себе ввічливими словами й жестами.

23.Будьте послідовні. Ніщо так не бентежить учня, як мінливість у настрої і діях учителя. Такий стан викликає у дітей негайне бажання випробувати межі дозволеного, що виливається в конфлікт у класі.

24.Не дратуйте учнів. Причиною роздратування є незнання того, що від них очікують,непослідовні дії вчителя, несправедливе поводження з учнями, неможливість висловити власну думку, неможливість догодити.

25.Стримуйте свій гнів. Якщо ви відчуваєте, що у вас виникає роздратування, усіма силами прагніть не дати вашим почуттям вийти з під контролю і розслабтеся, нехай рухи стануть ненапруженими, жести - повільними і голос - тихим.

26.Уникайте вимог, яких неможливо виконати. Потрібно бути абсолютно впевненим у тому, що дитина здатна виконати те, що від неї вимагають. Ніколи не карайте учня за те, що він погано встигає в школі, через те, що йому не вистачає здібностей до навчання. Звичайно, за умови, що всі подібні дії не навмисні. Пред'явлення вимог, яких дитина не може виконати, створює ситуацію нерозв'язаного конфлікту, із якого він не бачить виходу. Така ситуація з неминучістю завдає шкоди емоційній сфері людини. Ставте мету перед вашими учнями. Проводьте цікаві уроки, відповідні віку учнів.

27.Робіть виклад матеріалу яскравим, захоплюйте учнів за допомогою різноманітних методів, наочності й змістовності. Не звикайте до рутини. Будьте обережні, щоб, спонукаючи, не перезбудити учнів. Велика розмаїтість на одному уроці не приносить користі, оскільки не дозволяє вам належним чином зосередитися на одній темі.

28.Пам'ятайте,   що  різні   учні  вимагають  різних   методів  навчання  через власні  можливості й особливості.

29.Надайте учням достатню можливість вибору  середовища, різних завдань і  видівдіяльності.

Учні  найкраще  будуть   виконувати   те,  що  їх  особисто  цікавить   і   більше відповідає їх здібностям.

30.Направляйте мислення учнів на більш високі рівні. Вимагайте, щоб учні не простозапам'ятовували   й   ідентифікували   інформацію,   але   вміли   аналізувати,   давати   оцінку   і застосовувати вивчений матеріал на практиці.

31.Надавайте учням можливість працювати в групах. Прагнення виглядати в очах інших на належному рівні  може бути позитивним стимулом до гарної поведінки.

32.Нехай вашими діями керує любов! Взаємовідносини, засвоєні на щирій любові і прихильності, звичайно, складаються правильно, навіть незважаючи на неминучість окремих помилок і прорахунків з боку вчителя.                                                                                                                                                                 

  Робота з дітьми "групи ризику"

Кожному вчителю знайомі словосполучення «важкий підліток», «група ризику». Із чим вони асоціюються? Дуже багато витрачених сил, часу, нервів, а також очікування неприємностей, безсилля і разом з цим - радість перемог, нехай маленьких, але все ж таки перемог.

Зміни, що відбуваються сьогодні в нашому суспільстві, зумовили загострення проблеми допомоги дітям із так званою «важкою поведінкою» і розробку діючої системи заходів з профілактики та реабілітації цієї групи молоді.

                                                     Що реально може зробити класний керівник?

1.     Надати своєчасну психолого-педагогічну підтримку дитині, яка опинилася в складній життєвій ситуації.

2.     Сприяти формуванню в дітей і підлітків «здорових» моделей способу життя, що надають можливості для реалізації особистісного потенціалу.

3.     Сприяти підвищенню психолого-педагогічної компетентності дорослих (батьків, педагогів).

4.     Залучити до виховного процесу школи представників громадськості.

5.     Протистояти залученню підлітків до злочинної діяльності.

Як організувати роботу із «важкими» учнями, щоб досягти суттєвого результату?

        Пошук ефективних заходів соціальної профілактики припускає визначення сутності поняття «девіантна поведінка», її видів, факторів, що впливають на збільшення кількості учнів з такою поведінкою, а також ролі освітніх інститутів у розв΄язанні завдань попередження відхилень у поведінці.

        Поведінкою, що відхиляється (девіантною), називають соціальну поведінку, яка не відповідає сталим у певному суспільстві нормам. І.С.Кон уточнює визначення девіантної поведінки, розглядаючи її як «систему вчинків, що відхиляються від норми, яка є загальноприйнятою або такою, що припускається, чи то норми психічного здоров΄я, чи то права, чи то культури й моралі».

         Існуюча система заходів з профілактики девіантної поведінки неефективна, зокрема, через: 

-         пріоритет навчальних завдань перед завданнями виховання в роботі з дітьми й підлітками в освітньому закладі;

-         низьку доступність конкретних технологій профілактичної роботи для практичних працівників;

-         надання допомоги учням з девіантною поведінкою переважно педагогами-ентузіастами;

-         безсистемність і непослідовність у реалізації заходів із профілактики та реабілітації.

       Для того щоб заходи з профілактики були більш ефективними, необхідне створення таких умов:

-     виявлення адекватності застосовуваних заходів з профілактики на підставі даних соціально-педагогічного моніторингу;

-     науково-методичне оснащення процесу взаємодії школи, родини й інших соціальних інститутів в організації роботи з дітьми з девіантною поведінкою.

     Девіантна поведінка підрозділяється на дві категорії:

1)    Поведінка, яка відхиляється від норм психологічного здоров΄я, що припускає наявність явної або прихованої психопатології (патологічна);

2)    Антисоціальна поведінка, яка порушує якісь соціальні, культурні й особливо- правові норми.

Відхилення в поведінці дітей і підлітків можуть бути зумовлені такими причинами:

-     соціально-педагогічною занедбаністю, коли діти або підлітки поводяться неправильно через свою невихованість, негативні стереотипи поведінки, що склалися, відсутність у них необхідних позитивних знань, умінь і навичок;

-     глибоким психологічним дискомфортом, що викликаний неблагополучними сімейними взаєминами, негативним психологічним мікрокліматом у родині, систематичними навчальними не успіхами, взаєминами з однолітками в колективі класу, що не склалися,неправильним (несправедливим, грубим) ставленням до дитини з боку батьків, учителів, однокласників;

-     відхиленнями в стані психологічного та фізичного здоров΄я і розвитку, віковими кризами, акцентуаціями характеру й іншими фізіологічними психоневрологічними проблемами;

-     відсутністю умов самовираження, незайнятістю корисними видами діяльності, відсутністю позитивних і значущих соціальних і особистісних життєвих цілей і планів;

-     бездоглядністю, негативним впливом навколишнього середовища й соціально-психологічною дезадаптацією, яка розвивається на цьому підґрунті, зміною соціальних і особистісних цінностей з позитивних в негативні.

                                                           Як розмовляти з «важким » підлітком?

Під час розмови з підлітком необхідно позбутися повчального тону і приділити час і увагу тільки співрозмовнику, при цьому дотримуючись деяких правил:

-     поважати співрозмовника;

-     говорити з ним як з рівним;

-     аргументувати свою точку зору, залишаючи за підлітком право розділяти її або заперечувати;

-     показувати, що він цікавий як людина й співрозмовник;

-     дотримуватись кодексу честі;

-     учитель має право бути некомпетентним у якійсь сфері життя і визнає таке саме право за підлітком;

-     розмовляти тільки про те, про що підліток готовий говорити, «не лізти в душу», надати йому право на мовчання;

-     бути готовим вислухати шокуючі подробиці життя підлітка й підтримати його;

-     делегувати підлітку відповідальність за власну поведінку й ухвалення рішень;

-     дотримуватись права на конфіденційність приватної бесіди;

-     бути толерантним до звичок, способу життя та ідеалів співрозмовника.

                                                      Про що розмовляти з «важким» підлітком?

1.     Навчання- улюблені й не дуже предмети, причини неуспіху, взаємини з учителями, участь у громадській роботі, випадки порушень дисципліни.

2.     Плани на майбутнє щодо продовження навчання, вибору професії; здатність ураховувати майбутні труднощі й тверезо оцінювати свої можливості.

3.     Взаємини з однолітками; перевага одного близького друга або компанії приятелів, становище серед товаришів, причини вибору приятелів за певними особистими якостями, за спільністю захоплень.

4.     Захоплення сьогодні й у минулому ( під чиїм впливом було зроблено вибір, які досягнуті результати, чому захоплення забуто).

5.     Взаємини з батьками, внутрішньо сімейні стосунки: склад родини ( хто названий першим, про кого забув згадати, хто займався його вихованням, найбільш близький член родини, з ким у родині конфліктні взаємини, причина конфлікту). Якщо родина розпалася, необхідно з΄ясувати, у якому віці був підліток, коли це сталося, його ставлення до розлучення батьків, чи підтримує контакт із тим з них, хто пішов із родини.

 6.     Порушення поведінки в минулому: прогули занять, дрібне хуліганство, паління, уживання алкоголю, знайомство з різними наркотичними засобами, втечі з дому, чи був затриманий або взятий на облік міліцією.

7.     Найскладніші події в минулому й реакція на них. Наявність колись у минулому суїцид них думок. Перенесені захворювання: як вони позначилися на на навчанні й на становищі серед однолітків. Наявність сьогодні або в минулому порушень сну, апетиту, самопочуття та настрою.

8.     Сексуальні проблеми:

-         перша закоханість і пов΄язані із цим психічні травми;

-         самооцінка своєї привабливості;

-         початок статевого життя та потайливе побоювання із приводу своєї сексуальної неповноцінності.

     Метою бесід з підлітками є з΄ясування фактора ризику. Фактор ризику- це зв΄язок між характеристиками індивіда, групи або середовища й підвищеною ймовірністю порушень у певний момент.